4-я книга ЦарствГлава 6 |
|
1 |
|
2 Пойдем к Иордану, и возьмем оттуда всяк по одному бревну и сделаем себе там место для жительства. Он сказал: подите. |
|
3 И сказал один: сделай милость, поди и ты с рабами твоими, и сказал он: иду. |
|
4 И пошел с ними, и пришли к Иордану, и стали рубить дерева. |
|
5 И когда один повалил бревно, топор упал у него в воду, и возопил, и говорил: увы! господин мой, и тот выпрошен на подержание. |
|
6 И сказал человек Божий: куда он упал? Он указал ему место. И отрубил он дерево, и бросил туда, и сделал то, что топор всплыл. |
|
7 И сказал он: возьми себе. Он протянул руку свою и взял его. |
|
8 Сирийский царь пошел войною на Израильтян и советовался с рабами своими, и говорил: в такомто и таком-то месте я буду иметь стан. |
|
9 И послал человек Божий к царю Израильскому сказать: берегись проходить сим местом, там остановились Сирияне. |
|
10 И посылал царь Израильский на то место, о котором говорил ему человек Божий, предостерегая его; и сберег себя там не раз, и не два. |
|
11 И встревожилось сердце царя Сирийского по сему случаю, и призвал он рабов своих, и сказал им: скажите мне, кто из нас в сношении с царем Израильским? |
|
12 И сказал один из рабов его: нет, государь мой царь, но пророк Елисей, который у Израиля, пересказывает царю Израильскому и те слова, которые ты говоришь в спальной комнате своей. |
|
13 И сказал он: подите узнайте, где он. Я пошлю и возьму его. И донесли ему, и сказали: вот он в Дафане. |
|
14 И послал туда коней, и колесницы, и большое войско. И пришли ночью, и окружили город. |
|
15 |
|
16 И сказал он: не бойся, потому что у нас более, нежели у них. |
|
17 И молился Елисей, и говорил: Господь, открой ему глаза, чтоб он увидел; и открыл Господь глаза слуге, и он увидел, и вот вся гора наполнена конями и огненными колесницами кругом Елисея. |
|
18 И пришли к нему, и Елисей помолился Господу и сказал: порази этот народ слепотою; и Он поразил их слепотою по слову Елисея. |
|
19 И сказал им Елисей: это не та дорога и не тот город. Идите за мною, я проведу вас к тому человеку, которого вы ищете. И провел их в Самарию. |
|
20 |
|
21 И сказал царь Израильский Елисею, увидев их: не убить ли их, отец мой? |
|
22 И сказал он: не убивай. Кого захватишь с мечем своим и с луком своим, того убивай; а им предложи хлеба и воды, пусть поедят и напьются, и пойдут к господину своему. |
|
23 И приготовил им большой обед, и они наелись и напились. И отпустил он их, и пошли к государю своему. И не ходили уже те полчища Сирийския в землю Израилеву. |
|
24 После того собрал Бен-Гадад, царь Сирийский, все войско свое, и выступил, и осадил Самарию. |
|
25 И сделался в Самарии большой голод. Они держали ее в осаде до того, что ослиная голова продавалась по восьмидесяти сиклей серебра, и четвертая часть каба голубиного кала - по пяти сиклей серебра. |
|
26 |
|
27 И сказал он: если не поможет тебе Господь, из чего я помогу тебе? с гумна ли? из точила ли? |
|
28 И сказал ей царь: что тебе? И сказала она: вот эта женщина говорила мне: отдай своего сына, съедим его сегодня, а завтра съедим моего сына. |
|
29 И сварили мы моего сына, и съели его. И сказала я ей на другой день: отдай же своего сына, съедим его, но она спрятала своего сына. |
|
30 Царь, выслушав слова женщины, разодрал одежды свои. (Как он проходил по стене, то народ видел, что у него внизу на теле надета власяница). |
|
31 И сказал: то и то сделает мне Бог, то и то прибавит, если голова Елисея, сына Шафатова, останется на нем сегодня! |
|
32 |
|
33 Когда еще он говорил им, и вот приходит к нему посланный, и сказал: вот какое бедствие послано Господом, как мне впредь надеяться на Господа? |
2-а царiвРозділ 6 |
|
1 |
|
2 Ходім аж до Йорда́ну, і візьмі́мо звідти кожен по одній дереви́ні, і зробимо собі місце, щоб сидіти там“. А він сказав: „Ідіть“. |
|
3 І сказав один: „Будь же ласка́вий, і ходи зо своїми рабами!“ А він сказав: „Я піду́“. |
|
4 І пішов він із ними, і вони прийшли до Йорда́ну, і руба́ли дерево. |
|
5 І сталося, коли один вали́в дереви́ну, то впала сокира до води. А той скрикнув і сказав: „Ох, пане мій, таж вона пози́чена!“ |
|
6 І сказав Божий чоловік: „Куди вона впала?“ А той показав йому те місце. І він відрубав кусок дерева й кинув туди, — і ви́пливла сокира! |
|
7 І він сказав: „Витягни собі!“ А той простя́г свою руку і взяв. |
|
8 |
|
9 А Божий чоловік послав до Ізраїлевого царя, говорячи: „Стережися перехо́дити оце місце, бо там схо́дяться сирі́яни!“ |
|
10 І послав Ізраїлів цар до того місця, про яке говорив йому Божий чоловік та остеріга́в його; і він стері́гся там не раз і не два. |
|
11 І сильно занепоко́їлося серце сирійського царя про ту річ, і він покликав своїх слуг та й сказав до них: „Чи не розповісте́ мені, хто з наших зраджує перед Ізраїльським царем?“ |
|
12 І сказав один з його слуг: „Ні, пане мій ца́рю, це не наш, а це Єлисей, той пророк, що в Ізраїлі, доно́сить Ізраїлевому цареві ті слова, що ти гово́риш у спальні своїй!“... |
|
13 А він відказав: „Ідіть, і подивіться, де́ він, — і я пошлю́ й візьму́ його!“ І доне́сено йому, кажучи: „Ось він у Дотані!“ |
|
14 І послав він туди коні, і колесни́ці та ві́йсько. І прийшли вони вночі й оточили те місто. |
|
15 А слуга Божого чоловіка встав рано і вийшов, аж ось ві́йсько ото́чує місто, і коні, і колесни́ці! І сказав його слуга до нього: „Ох, пане мій, що́ бу́демо робити?“ |
|
16 А той відказав: „Не бійся, бо ті, що з нами, численні́ші від тих, що з ними“. |
|
17 І молився Єлисе́й і говорив: „Господи, розкрий йому очі, і нехай він побачить!“ І відкрив Господь очі того слуги́, і він побачив, аж ось гора́ повна ко́ней та огняни́х колесни́ць навко́ло Єлисе́я!... |
|
18 І зійшли сирійці до ньо́го, а Єлисей помолився до Господа й сказав: „Удар цей люд сліпото́ю!“ І Він ударив їх сліпото́ю за Єлисеєвим словом... |
|
19 І сказав до них Єлисей: „Це не та доро́га й не те місто. Ідіть за мною, й я проведу́ вас до того чоловіка, якого ви шукаєте“. І він завів їх у Самарі́ю. |
|
20 І сталося, як прийшли вони до Самарії, то Єлисей сказав: „Го́споди, відкрий оці очі, і нехай вони побачать!“ І Господь відкрив їхні очі, і вони побачили, — аж ось вони в сере́дині Самарії!... |
|
21 І сказав Ізраїлів цар до Єлисея, коли побачив їх: „Чи побити їх, чи побити, мій ба́тьку?“ |
|
22 А той відказав: „Не вбивай! Чи ти повбиваєш тих, кого ти взяв до неволі своїм мече́м та своїм списо́м? Поклади хліб та воду перед ними, і нехай вони їдять та п'ють, і нехай ідуть до свого пана“. |
|
23 І справив цар для них велику гости́ну, і вони їли й пили; і він відпустив їх, і вони пішли до свого пана. І сирійські о́рди вже більш не вхо́дили до Ізраїлевого Кра́ю. |
|
24 |
|
25 І був великий голод у Самарії. І ось ті обляга́ли їх, а осляча голова коштувала вісімдеся́т шеклів срібла, а чвертка каву голуби́ного поме́ту п'ять шеклів срібла. |
|
26 І сталося, прохо́див Ізраїлів цар по мурі, а одна жінка крикнула до нього, говорячи: „Поможи, пане ца́рю!“ |
|
27 А він відказав: „Як тобі не поможе Господь, звідки я поможу́ тобі? Чи з то́ку, або з чави́ла?“ |
|
28 І сказав до неї цар: „Що тобі?“ А та відказала: „Оця жінка сказала мені: Дай свого сина, і ми з'їмо́ його сьогодні, а мого сина з'їмо́ взавтра. |
|
29 І зварили ми мого́ сина та й з'їли його... І сказала я до неї дру́гого дня: Дай сина свого, і ми з'їмо́ його, та вона сховала свого сина“. |
|
30 І сталося, як цар почув слова цієї жінки, то роздер шати свої, і він ходив по мурі. І наро́д побачив, — аж ось вере́тище на тілі його зо спо́ду! |
|
31 І він сказав: „Отак нехай зробить мені Бог, і так нехай додасть, якщо позоста́неться голова Єлисея, Шафатового сина, на ньому сьогодні!“ |
|
32 А Єлисей сидів у своєму домі, а з ним сиділи старші́. І послав цар чоловіка від себе. Поки прийшов посол до нього, то він сказав до старши́х: „Чи ви бачите, що цей син уби́вника послав зняти мою го́лову? Глядіть, як при́йде цей посол, то замкніть двері, — і прити́снете його в две́рях. Ось і шаруді́ння ніг пана його за ним“. |
|
33 Ще він говорив із ними, аж ось прихо́дить до нього послане́ць. І він сказав: „Отаке зло від Господа! Чого ще чекати від Господа?“ |
4-я книга ЦарствГлава 6 |
2-а царiвРозділ 6 |
|
1 |
1 |
|
2 Пойдем к Иордану, и возьмем оттуда всяк по одному бревну и сделаем себе там место для жительства. Он сказал: подите. |
2 Ходім аж до Йорда́ну, і візьмі́мо звідти кожен по одній дереви́ні, і зробимо собі місце, щоб сидіти там“. А він сказав: „Ідіть“. |
|
3 И сказал один: сделай милость, поди и ты с рабами твоими, и сказал он: иду. |
3 І сказав один: „Будь же ласка́вий, і ходи зо своїми рабами!“ А він сказав: „Я піду́“. |
|
4 И пошел с ними, и пришли к Иордану, и стали рубить дерева. |
4 І пішов він із ними, і вони прийшли до Йорда́ну, і руба́ли дерево. |
|
5 И когда один повалил бревно, топор упал у него в воду, и возопил, и говорил: увы! господин мой, и тот выпрошен на подержание. |
5 І сталося, коли один вали́в дереви́ну, то впала сокира до води. А той скрикнув і сказав: „Ох, пане мій, таж вона пози́чена!“ |
|
6 И сказал человек Божий: куда он упал? Он указал ему место. И отрубил он дерево, и бросил туда, и сделал то, что топор всплыл. |
6 І сказав Божий чоловік: „Куди вона впала?“ А той показав йому те місце. І він відрубав кусок дерева й кинув туди, — і ви́пливла сокира! |
|
7 И сказал он: возьми себе. Он протянул руку свою и взял его. |
7 І він сказав: „Витягни собі!“ А той простя́г свою руку і взяв. |
|
8 Сирийский царь пошел войною на Израильтян и советовался с рабами своими, и говорил: в такомто и таком-то месте я буду иметь стан. |
8 |
|
9 И послал человек Божий к царю Израильскому сказать: берегись проходить сим местом, там остановились Сирияне. |
9 А Божий чоловік послав до Ізраїлевого царя, говорячи: „Стережися перехо́дити оце місце, бо там схо́дяться сирі́яни!“ |
|
10 И посылал царь Израильский на то место, о котором говорил ему человек Божий, предостерегая его; и сберег себя там не раз, и не два. |
10 І послав Ізраїлів цар до того місця, про яке говорив йому Божий чоловік та остеріга́в його; і він стері́гся там не раз і не два. |
|
11 И встревожилось сердце царя Сирийского по сему случаю, и призвал он рабов своих, и сказал им: скажите мне, кто из нас в сношении с царем Израильским? |
11 І сильно занепоко́їлося серце сирійського царя про ту річ, і він покликав своїх слуг та й сказав до них: „Чи не розповісте́ мені, хто з наших зраджує перед Ізраїльським царем?“ |
|
12 И сказал один из рабов его: нет, государь мой царь, но пророк Елисей, который у Израиля, пересказывает царю Израильскому и те слова, которые ты говоришь в спальной комнате своей. |
12 І сказав один з його слуг: „Ні, пане мій ца́рю, це не наш, а це Єлисей, той пророк, що в Ізраїлі, доно́сить Ізраїлевому цареві ті слова, що ти гово́риш у спальні своїй!“... |
|
13 И сказал он: подите узнайте, где он. Я пошлю и возьму его. И донесли ему, и сказали: вот он в Дафане. |
13 А він відказав: „Ідіть, і подивіться, де́ він, — і я пошлю́ й візьму́ його!“ І доне́сено йому, кажучи: „Ось він у Дотані!“ |
|
14 И послал туда коней, и колесницы, и большое войско. И пришли ночью, и окружили город. |
14 І послав він туди коні, і колесни́ці та ві́йсько. І прийшли вони вночі й оточили те місто. |
|
15 |
15 А слуга Божого чоловіка встав рано і вийшов, аж ось ві́йсько ото́чує місто, і коні, і колесни́ці! І сказав його слуга до нього: „Ох, пане мій, що́ бу́демо робити?“ |
|
16 И сказал он: не бойся, потому что у нас более, нежели у них. |
16 А той відказав: „Не бійся, бо ті, що з нами, численні́ші від тих, що з ними“. |
|
17 И молился Елисей, и говорил: Господь, открой ему глаза, чтоб он увидел; и открыл Господь глаза слуге, и он увидел, и вот вся гора наполнена конями и огненными колесницами кругом Елисея. |
17 І молився Єлисе́й і говорив: „Господи, розкрий йому очі, і нехай він побачить!“ І відкрив Господь очі того слуги́, і він побачив, аж ось гора́ повна ко́ней та огняни́х колесни́ць навко́ло Єлисе́я!... |
|
18 И пришли к нему, и Елисей помолился Господу и сказал: порази этот народ слепотою; и Он поразил их слепотою по слову Елисея. |
18 І зійшли сирійці до ньо́го, а Єлисей помолився до Господа й сказав: „Удар цей люд сліпото́ю!“ І Він ударив їх сліпото́ю за Єлисеєвим словом... |
|
19 И сказал им Елисей: это не та дорога и не тот город. Идите за мною, я проведу вас к тому человеку, которого вы ищете. И провел их в Самарию. |
19 І сказав до них Єлисей: „Це не та доро́га й не те місто. Ідіть за мною, й я проведу́ вас до того чоловіка, якого ви шукаєте“. І він завів їх у Самарі́ю. |
|
20 |
20 І сталося, як прийшли вони до Самарії, то Єлисей сказав: „Го́споди, відкрий оці очі, і нехай вони побачать!“ І Господь відкрив їхні очі, і вони побачили, — аж ось вони в сере́дині Самарії!... |
|
21 И сказал царь Израильский Елисею, увидев их: не убить ли их, отец мой? |
21 І сказав Ізраїлів цар до Єлисея, коли побачив їх: „Чи побити їх, чи побити, мій ба́тьку?“ |
|
22 И сказал он: не убивай. Кого захватишь с мечем своим и с луком своим, того убивай; а им предложи хлеба и воды, пусть поедят и напьются, и пойдут к господину своему. |
22 А той відказав: „Не вбивай! Чи ти повбиваєш тих, кого ти взяв до неволі своїм мече́м та своїм списо́м? Поклади хліб та воду перед ними, і нехай вони їдять та п'ють, і нехай ідуть до свого пана“. |
|
23 И приготовил им большой обед, и они наелись и напились. И отпустил он их, и пошли к государю своему. И не ходили уже те полчища Сирийския в землю Израилеву. |
23 І справив цар для них велику гости́ну, і вони їли й пили; і він відпустив їх, і вони пішли до свого пана. І сирійські о́рди вже більш не вхо́дили до Ізраїлевого Кра́ю. |
|
24 После того собрал Бен-Гадад, царь Сирийский, все войско свое, и выступил, и осадил Самарию. |
24 |
|
25 И сделался в Самарии большой голод. Они держали ее в осаде до того, что ослиная голова продавалась по восьмидесяти сиклей серебра, и четвертая часть каба голубиного кала - по пяти сиклей серебра. |
25 І був великий голод у Самарії. І ось ті обляга́ли їх, а осляча голова коштувала вісімдеся́т шеклів срібла, а чвертка каву голуби́ного поме́ту п'ять шеклів срібла. |
|
26 |
26 І сталося, прохо́див Ізраїлів цар по мурі, а одна жінка крикнула до нього, говорячи: „Поможи, пане ца́рю!“ |
|
27 И сказал он: если не поможет тебе Господь, из чего я помогу тебе? с гумна ли? из точила ли? |
27 А він відказав: „Як тобі не поможе Господь, звідки я поможу́ тобі? Чи з то́ку, або з чави́ла?“ |
|
28 И сказал ей царь: что тебе? И сказала она: вот эта женщина говорила мне: отдай своего сына, съедим его сегодня, а завтра съедим моего сына. |
28 І сказав до неї цар: „Що тобі?“ А та відказала: „Оця жінка сказала мені: Дай свого сина, і ми з'їмо́ його сьогодні, а мого сина з'їмо́ взавтра. |
|
29 И сварили мы моего сына, и съели его. И сказала я ей на другой день: отдай же своего сына, съедим его, но она спрятала своего сына. |
29 І зварили ми мого́ сина та й з'їли його... І сказала я до неї дру́гого дня: Дай сина свого, і ми з'їмо́ його, та вона сховала свого сина“. |
|
30 Царь, выслушав слова женщины, разодрал одежды свои. (Как он проходил по стене, то народ видел, что у него внизу на теле надета власяница). |
30 І сталося, як цар почув слова цієї жінки, то роздер шати свої, і він ходив по мурі. І наро́д побачив, — аж ось вере́тище на тілі його зо спо́ду! |
|
31 И сказал: то и то сделает мне Бог, то и то прибавит, если голова Елисея, сына Шафатова, останется на нем сегодня! |
31 І він сказав: „Отак нехай зробить мені Бог, і так нехай додасть, якщо позоста́неться голова Єлисея, Шафатового сина, на ньому сьогодні!“ |
|
32 |
32 А Єлисей сидів у своєму домі, а з ним сиділи старші́. І послав цар чоловіка від себе. Поки прийшов посол до нього, то він сказав до старши́х: „Чи ви бачите, що цей син уби́вника послав зняти мою го́лову? Глядіть, як при́йде цей посол, то замкніть двері, — і прити́снете його в две́рях. Ось і шаруді́ння ніг пана його за ним“. |
|
33 Когда еще он говорил им, и вот приходит к нему посланный, и сказал: вот какое бедствие послано Господом, как мне впредь надеяться на Господа? |
33 Ще він говорив із ними, аж ось прихо́дить до нього послане́ць. І він сказав: „Отаке зло від Господа! Чого ще чекати від Господа?“ |